Персональний сайт учителя української мови та літератури Дмитренко Г.М.

(Уривки)

Вельмишановним їх милості панам:

архієпископові Михайлу, епископам Потію, Кирилу, Леонтію, Діонісію і Григоркові.1..

Доводжу до відома ваших милостей, що дійшло до мене вашого подвигу, праці, ретельності і старанності писання під назвою: «Оборона згоди з латинською церквою і вірою римської служби» — вами, піклувальниками і будівничими тієї названої згоди, унії гадючої, як її руський народ зве.

Покажіть мені ви — о зав'язувачі згоди, — де й хто з вас, в мирському житті будучи, отих шість заповідей, Христом узаконених, сам виконав, тобто: голодних нагодував, спраглих напоїв, мандрівних упокоїв, голих зодяг, хворим послужив, у темницях одвідував?..

Чи не ваші милості голодних оголоднюєте і спрагнучими чините бідних підданих, що такий самий, як і ви, образ Божий носять; пожертви благочестивих християн на сиріт церковних та на прогодування їх лупите і з гумна стоги та ожереди волочите; самі і з своїми слуговинами проїдаєте отих труд і піт кривавий, лежачи й сидячи, сміючися і граючися, пожираєте, горілки проціджувані курите, пиво трояке добірне варите і в прірву ненаситного черева вливаєте; самі

з гостями своїми об'їдаєтесь, а сироти церковні — голодні, і спрага їх мучить, а піддані бідні в своїй неволі річної потреби задовольнити не можуть; з дітьми себе утискують, пайку собі урізують, боячись, що їм хліба до нового урожаю не дотягне!

...Де ви голих одягали? Чи не ваші милості самі обголюєте, із обори коні, воли, вівці у бідних підданих здираєте, податки грошові, податки поту і праці від них витягаєте, з них живцем лупите, обголюєте, мучите, виснажуєте, до ком'яг і шкут 2, не дивлячись на годину, зимою і влітку в непогідь гоните; а самі як ідоли, на однім місці сидите, або якщо і трапиться того трупа обідолотвореного на інше місце перенести, — то на колисках, немов дома сидячи, безтурботно переноситесь.

А бідні піддані день і ніч на вас трудяться та мучаться; а ви, кров і силу, і працю, і дбання їхні висмоктавши, і голими в оборі й коморі їх поробивши, ваших драчів, що перед вами стоять, у фалюндиші, утрофини та кармазини 3 одягаєте, щоб приємним виглядом тих слуговин (своє) око тішити.

А тії бідаки піддані і простої сірячини путящої, чим би наготу свою прикрити могли, — не мають.

Ви їхнього поту мішки повні — грішми золотими, талярами, півталярами, ортами, четвертаками і трояками напихаєте, суми збиваєте, в шкатулах шукаєте місця, де б котрій особі із них поіменованих здатніше було б спочивати. А тії бідаки шеляга, за віщо солі купити, не мають.

...Чи не ваші милості ради того й єпископства докопалися, щоб більші надбання майна, местностей, скарбів грошових і прибутків у церкві божій здобути? Слуг числом удвоє і втроє, ніж раніше мали, помножуєте? Славою віку цього коронуєтеся? В достатках безжурних та розкішних, як у маслі, плаваєте.

Дочок багатим приданим єпископським нагороджуєте.

Зятів панами пишнонайгордішими поробили...

...А коли неправду кажу, од-валимо той надгробний камінь і побачимо наявно все життя ваше в мирському стані і нині, в так званому духовному: хто чим колись був, і що мав, і хто він тепер є, і що має?

Почну з найславніших у світі. Перше, його милость каштелян Потій. Коли і каштелянства титул досяг, то тільки чотири слуговини і в одежі, яка барва 4 вміститися могла, за собою волочив, а нині, коли єпископом став, пересягне числом і за десяток, і барва скупа дорожча і славніша.

Так само і його милость архієпископ, коли простою Рогозиною 5 був, не знаю, чи й двох служників на службі своїй мав, а нині

числом переважить і десяток, барвою рівно з першим.

Так само і Кирило 6, коли був простим попом, тільки дяка за собою волочив, якому окрайками з пирогів платив, а тепер, коли єпископом став, дожене слугами та барвою перших...

...Бачу, що не вслід Христа, а вслід світу цього усі вищеназвані паломництвом трудяться.

* * *

Говорите з пихою — ті хлопи прості в своїх кучках і домках сидять, а ми ж на престолах єпископських лежимо; ті хлопи з одної мисочки поливку або борщик хлепчуть, а ми, одначе, по кількадесят полумисків різними смаками уфарбованих пожираємо; ті хлопи бічським або муравським гермачком 7 покриваються, а ми, проте, в атласах, адамашку і соболевих шубах ходимо; ті хлопи самі собі і пани, й слуги, а ми ж то маємо по кількадесят лакеїв у ліберіях; перед тими хлопами ніхто славний шапки не здійме, а перед нами і воєводи здіймають і низько кланяються... На таке кокошення 8, панове біскупи, відповім вам ось що: ті архієреї, що Христа замучили, хіба не були подібні до вас і не сиділи на єпископських місцях, як і ви? Але хлопи Христові ліпші від них були і нині є. Хіба вони не так само навантажували черева, як і ви? Але хлопи Христові, прагнучі правди, ліпші від них були і нині є; хіба свої трупи вони не так само м'яко і коштовно зодягали, як і ви? Але простаки Христові в одній одежині ліпші від них були і нині є. Хіба вони не так само мали довкола себе слуг, як і ви? Але хлопи Христові, що самі собі служили, ліпші від них були і нині є. Тих Пілати та Іроди хіба не так само шанували і перед ними уклякали, як і перед вами? Але хлопи Христові, гонені і опльовані, обезчещені, поганьблені, осміяні, биті і повбивані, ліпші і чесніші і славніші від них були і нині є. Отак-то й ви, панове біскупи, сидите на місцях єпископських, але не сидите на гідності й чесності; пануєте над селами, але над вашими душами диявол панує; пастирями себе зовете, але есте вовки; зовете себе священними, але есте прокляті; именуете себе єпископами, але есте мучителі; вважаєте себе духовними, але ви поганці й язичники.

Написано 1597—1598 pp.

1- Представники вищого духовенства, що підписали унію.

2 Ком'яг і шкут — поромів і барж. Йдеться про сплавлення зерна й дерева, якими промишляла тоді шляхта.

3 Фалюндиші, утрофини та кармазини — дорогі сукна.

4 Барва — ліврея.

5 Архієпископ Михайло Рогоза був раніше небагатим шляхтичем.

6 Терлецький.

7 Гермак — зменшене германок – грубе сукно

8 Кокош — півень; кокошення вжито для показу зарозумілості