

Персональний сайт учителя української мови та літератури Дмитренко Г.М.
Іван Вишенський
Відомості про життя Івана Вишенського, на жаль, надто скупі. Поодинокі факти згадуються у його ж творах. Історія зберегла дуже мало документальних свідчень про Вишенського. Не залишилося ні його портрета, ні дат його народження і смерті. Ми не маємо ніяких відомостей про соціальне походження письменника, про його дитячі та юнацькі роки, умови життя, виховання,
навчання тощо.
Народився Вишенський близько 1550 р. в містечку Судова Вишня (нині Львівської області), мабуть, у вбогій міщанській сім’ї.
Початкову освіту здобув у Луцьку, продовжив навчання в Острозі, куди його міг запросити, за припущенням І. Франка, український магнат Василь-Костянтин Острозький, який оточував
себе талановитими людьми. Приблизно в 1580 р. І. Вишенський у розквіті своїх фізичних і духовних сил переселився до Греції на Афон, або так звану Святу гору, і став монахом-аскетом. Йому тоді було 30–35 років (час його народження датують 1545–1550 рр.). Перебуваючи далеко за межами Батьківщини, він жив турботами рідного народу.
«Що спонукало покинути світське життя,— писав І. Франко,—чи пересит двірським шумом, чи які родинні гризоти, чи може яка нещаслива любовна історія, чи виключно релігійні причини, сього не знаємо». Іоанн — це чернече ім’я, світське ж ім’я Вишенського — можливо, Ілля.
На Афоні митець розпочав свою літературну діяльність як письменник-полеміст. Його листи, послання (прозовий, частіше віршований літературний твір, написаний у формі листа чи звернення автора до якоїсь іншої особи) набували значного поширення на Україні, пробуджували в народі антифеодальні й антикатолицькі настрої. Львівське братство кликало Вишенського на Батьківщину. І в зв’язку з цим десь на початку ХVІІ ст. (1604) він здійснив подорож на Україну. Прибувши до Львова, Вишенський бере участь у боротьбі з польсько-шляхетським засиллям. Але пробув тут недовго, бо не зійшовся в поглядах з керівниками місцевого братства (зокрема, з Ю. Рогатинцем). Відвідав деякі монастирі.
Залишивши Львів, митець деякий час жив в Унівському монастирі, потім у свого друга Княгиницького у створеному ним Манявському скиті (Прикарпаття). І. Франко вважав, що саме
Вишенський порадив Княгиницькому заснувати цей скит, щоб боротися проти католицької та уніатської реакції.
Вишенський не знав компромісу, завжди виступав проти будь-яких поступок ворогові. Прожив письменник у рідних краях не більше двох років і знову повернувся на Афон. має документальних звісток. Голодне аскетичне життя підірвало здоров’я письменника, туга за Батьківщиною не покидала його. У листі до І. Княгиницького (1610) він скаржився на «некия болезни телесныя», через які він не міг побувати ще раз у рідному краї. Вважають, що він помер у 20-х рр. ХVІІ ст. в одній із печер на Афоні.
Основні віхи життєвого шляху Вишенського уявляються і домислюються на основі його творів. Можна додати, що він був людиною великого темпераменту, із невичерпною силою та енергією
боровся за духовну і соціальну свободу народу, глибоко розумів його тяжкий стан, той гніт і безчестя, що їх несли на Україну польсько-шляхетські поневолювачі.
Послання до єпископів
(Уривки)
Вельмишановним їх милості панам:
архієпископові Михайлу, епископам Потію, Кирилу, Леонтію, Діонісію і Григоркові.1..
Доводжу до відома ваших милостей, що дійшло до мене вашого подвигу, праці, ретельності і старанності писання під назвою: «Оборона згоди з латинською церквою і вірою римської служби» — вами, піклувальниками і будівничими тієї названої згоди, унії гадючої, як її руський народ зве.
Покажіть мені ви — о зав'язувачі згоди, — де й хто з вас, в мирському житті будучи, отих шість заповідей, Христом узаконених, сам виконав, тобто: голодних нагодував, спраглих напоїв, мандрівних упокоїв, голих зодяг, хворим послужив, у темницях одвідував?..
Чи не ваші милості голодних оголоднюєте і спрагнучими чините бідних підданих, що такий самий, як і ви, образ Божий носять; пожертви благочестивих християн на сиріт церковних та на прогодування їх лупите і з гумна стоги та ожереди волочите; самі і з своїми слуговинами проїдаєте отих труд і піт кривавий, лежачи й сидячи, сміючися і граючися, пожираєте, горілки проціджувані курите, пиво трояке добірне варите і в прірву ненаситного черева вливаєте; самі
з гостями своїми об'їдаєтесь, а сироти церковні — голодні, і спрага їх мучить, а піддані бідні в своїй неволі річної потреби задовольнити не можуть; з дітьми себе утискують, пайку собі урізують, боячись, що їм хліба до нового урожаю не дотягне!
...Де ви голих одягали? Чи не ваші милості самі обголюєте, із обори коні, воли, вівці у бідних підданих здираєте, податки грошові, податки поту і праці від них витягаєте, з них живцем лупите, обголюєте, мучите, виснажуєте, до ком'яг і шкут 2, не дивлячись на годину, зимою і влітку в непогідь гоните; а самі як ідоли, на однім місці сидите, або якщо і трапиться того трупа обідолотвореного на інше місце перенести, — то на колисках, немов дома сидячи, безтурботно переноситесь.
А бідні піддані день і ніч на вас трудяться та мучаться; а ви, кров і силу, і працю, і дбання їхні висмоктавши, і голими в оборі й коморі їх поробивши, ваших драчів, що перед вами стоять, у фалюндиші, утрофини та кармазини 3 одягаєте, щоб приємним виглядом тих слуговин (своє) око тішити.
А тії бідаки піддані і простої сірячини путящої, чим би наготу свою прикрити могли, — не мають.
Ви їхнього поту мішки повні — грішми золотими, талярами, півталярами, ортами, четвертаками і трояками напихаєте, суми збиваєте, в шкатулах шукаєте місця, де б котрій особі із них поіменованих здатніше було б спочивати. А тії бідаки шеляга, за віщо солі купити, не мають.
...Чи не ваші милості ради того й єпископства докопалися, щоб більші надбання майна, местностей, скарбів грошових і прибутків у церкві божій здобути? Слуг числом удвоє і втроє, ніж раніше мали, помножуєте? Славою віку цього коронуєтеся? В достатках безжурних та розкішних, як у маслі, плаваєте.
Дочок багатим приданим єпископським нагороджуєте.
Зятів панами пишнонайгордішими поробили...
...А коли неправду кажу, од-валимо той надгробний камінь і побачимо наявно все життя ваше в мирському стані і нині, в так званому духовному: хто чим колись був, і що мав, і хто він тепер є, і що має?
Почну з найславніших у світі. Перше, його милость каштелян Потій. Коли і каштелянства титул досяг, то тільки чотири слуговини і в одежі, яка барва 4 вміститися могла, за собою волочив, а нині, коли єпископом став, пересягне числом і за десяток, і барва скупа дорожча і славніша.
Так само і його милость архієпископ, коли простою Рогозиною 5 був, не знаю, чи й двох служників на службі своїй мав, а нині
числом переважить і десяток, барвою рівно з першим.
Так само і Кирило 6, коли був простим попом, тільки дяка за собою волочив, якому окрайками з пирогів платив, а тепер, коли єпископом став, дожене слугами та барвою перших...
...Бачу, що не вслід Христа, а вслід світу цього усі вищеназвані паломництвом трудяться.
* * *
Говорите з пихою — ті хлопи прості в своїх кучках і домках сидять, а ми ж на престолах єпископських лежимо; ті хлопи з одної мисочки поливку або борщик хлепчуть, а ми, одначе, по кількадесят полумисків різними смаками уфарбованих пожираємо; ті хлопи бічським або муравським гермачком 7 покриваються, а ми, проте, в атласах, адамашку і соболевих шубах ходимо; ті хлопи самі собі і пани, й слуги, а ми ж то маємо по кількадесят лакеїв у ліберіях; перед тими хлопами ніхто славний шапки не здійме, а перед нами і воєводи здіймають і низько кланяються... На таке кокошення 8, панове біскупи, відповім вам ось що: ті архієреї, що Христа замучили, хіба не були подібні до вас і не сиділи на єпископських місцях, як і ви? Але хлопи Христові ліпші від них були і нині є. Хіба вони не так само навантажували черева, як і ви? Але хлопи Христові, прагнучі правди, ліпші від них були і нині є; хіба свої трупи вони не так само м'яко і коштовно зодягали, як і ви? Але простаки Христові в одній одежині ліпші від них були і нині є. Хіба вони не так само мали довкола себе слуг, як і ви? Але хлопи Христові, що самі собі служили, ліпші від них були і нині є. Тих Пілати та Іроди хіба не так само шанували і перед ними уклякали, як і перед вами? Але хлопи Христові, гонені і опльовані, обезчещені, поганьблені, осміяні, биті і повбивані, ліпші і чесніші і славніші від них були і нині є. Отак-то й ви, панове біскупи, сидите на місцях єпископських, але не сидите на гідності й чесності; пануєте над селами, але над вашими душами диявол панує; пастирями себе зовете, але есте вовки; зовете себе священними, але есте прокляті; именуете себе єпископами, але есте мучителі; вважаєте себе духовними, але ви поганці й язичники.
Написано 1597—1598 pp.
1- Представники вищого духовенства, що підписали унію.
2 Ком'яг і шкут — поромів і барж. Йдеться про сплавлення зерна й дерева, якими промишляла тоді шляхта.
3 Фалюндиші, утрофини та кармазини — дорогі сукна.
4 Барва — ліврея.
5 Архієпископ Михайло Рогоза був раніше небагатим шляхтичем.
6 Терлецький.
7 Гермак — зменшене германок – грубе сукно
8 Кокош — півень; кокошення вжито для показу зарозумілості